Психосоматика
Розуміння катастрофічного впливу стресових чинників на життя людини змусило Всесвітню організацію охорони здоров’я визначити цю проблему як головну у двадцять першому столітті, яка призводить до суттєвого погіршення соціального функціонування, зокрема працездатного населення в усьому світі, а психічне здоров’я – як базовий елемент загального здоров’я людини. Поняття «психосоматика» об’єднує низку феноменів, що їх складно сформулювати однозначно. Психогенні соматичні розлади трапляються досить часто порівнюючи з минулим століттям.
Незважаючи на високі досягнення в медицині, ми все ж недостатньо знаємо про наше тіло. Іноді ми звертаємось до лікаря, і він каже: «Я не можу знайти причини хворобливого стану». Але ж нас турбує серце, шлунок, голова. Болить, пече, свербить. І виникає думка: «Про що тіло мені хоче сказати». Мова тіла є універсальною – люди відразу її зауважують, але важливо є зрозуміти сигнали нашого тіла.
Ця тема є актуальною з багатьох причин. По-перше, економічний фактор: згідно з даними ВООЗ, від 38-42% хворих, які відвідують сімейного лікаря, належать до групи психосоматичних пацієнтів. Соматичні розлади, викликані психогенними причинами, на думку багатьох дослідників, являють собою не лише медичну та соціальну проблему, а й економічну. Соматизація найчастіше пов’язана із тривожними та депресивними розладами, що становлять ядро соматофорних розладів, а лікування таких порушень доволі дороге. По-друге, важливо врахувати екзистенційний аспект переживання пацієнтами страждань, якщо органічних причин не виявлено, пацієнти страждають довгий час. У ретельно проведеному дослідженні, в якому взяло участь понад 1000 пацієнтів, що звернулися до клініки. У багатьох випадках не було виявлено органічних причин, які б могли пояснити причину того чи іншого симптому. По-третє, психосоматичний процес відкидає спрощене розуміння симптомів хвороби. Наприклад, було б не правильно вважати, що лише психічна проблема запускає розвиток психосоматичних симптомів, - це застарілий погляд на психосоматику. Згідно з А.Ленгле, сьогодні виявлено й інші фактори, такі, як генетичний, культурологічний, психосоціальний, - і всіх їх необхідно врахувати, усвідомлюючи нашу схильність до багатопланового впливу.
Усі ці причини вказують на складну антропологічну структуру людини, яку в кожній психологічній та медичній теорії розглядають по різному. Уперше термін «соматизація» (соматофорні розлади) запропонував психоаналітик В.Штекель в 1943 році на окреслення істероформних соматичних порушень.
Психосоматика досліджує «взаємини між душевними та тілесними процесами, розглядаючи людину в тісному зв’язку з її навколишнім середовищем». З огляду на це психосоматику можна розглядати як дослідження взаємозв’язку з між психічно-духовними силами та матеріальною субстанцією (Ф.Аквінський, В.Франкл, К.Ранер, У.Бальтазар, С.Пфайфер).
Сучасна психосоматика підкреслює багатофакторне походження психосоматичних захворювань. Фізичні, психічні, генетичні фактори, вплив навколишнього середовища, стресові життєві події й персональне сприйняття взаємодіють між собою і змушують тілесні симптоми через напруження виражати внутрішню потребу. «Вибір органу» пов’язано з дуже індивідуальним станом людини.
