Травма (психотравма)
Що таке травма? Травма (з грецької «рана») – надзвичайно стресова життєва подія; відчуття, що неможливо пережити – «рана в душі», суб'єктивна безпомічність, безпорадність, незахищеність. Існує два погляди на травму, що травма є маленькою та великою. Маленька травма – це відсутність безпосередніх загроз для здоров'я та життя (стоматологічні процедури, втрата роботи чи майна, конфлікти з людьми, укуси собак, розлучення, переїзди, зрада). Велика травма – це наявність безпосередніх загроз для життя та здоров'я (природні катастрофи, великі хірургічні операції, викрадення людей, терористичні акти, війна, смертельні хвороби, стихійні лиха, насильство, концтабори, геноцид).
Людина може бути жертвою події або бути свідком чогось загрозливого для життя, або довідатися про травматичну подію, що сталася з рідними. Особа, яка зустрічається з травмою великою або маленькою має високий ризик розвитку стресових розладів. Після травматичних подій життя вже більше не таке, яким було раніше. Час, проведений наприклад, у зоні бойових дій, отриманий та пережитий там досвід може впливати на особовий склад, на їх ідентичність, на їх емоції та фізіологічні реакції, на їх погляд на життя і взаємодію з іншими. Можуть з'явитися думки про те, що вони зробили щось не так або можуть відчувати провину за те, що залишилися живими, а товариші загинули. Більшість із вищевказаних травматичних подій зберігаються в пам'яті як травматичні спогади. Для того, аби відновитись після пережитих травмуючих подій та повернутись до мирного життя, особовий склад має впоратися із емоційними переживаннями, і разом з тим, подолати тривожне сприйняття світу, почати довіряти і не очікувати на небезпеку в майбутньому.
Доведено, що нашій психіці простіше пережити те, що сталася природна катастрофа, аніж жахіття, які причинила людина (вбивство, тероризм, тортури, зрада, насильство тощо). Тому щодня значна кількість людей по всьому світу звертаються по допомогу до спеціалістів, щоб подолати наслідки травми. Люди, які пережили травму, потребують інформації про те, що з ними сталося. Тому першим кроком психолога, який працює з травмованими людьми, є психоедукація. Психоедукація – це просвіта, пояснення і донесення до людей необхідної інформації про психічне здоров'я. У контексті травми психоедукація повинна інформувати про природу травми, як вона впливає на мозок, на когнітивну, фізичну, емоційну, духовну та соціальну сфери. Тому травма може впливати на здатність опрацьовувати думки, викликати почуття сорому, провини, страху, гніву та болю та може впливати на м'язи, травлення, обмін речовин, імунну систему, сон, тощо. Також травма впливає на стосунки подружні, з друзями, з колегами та незнайомими людьми. Психоедукація дає зрозуміти, що симптоми які відчуває людина після травматичних подій є нормальною реакцією на ненормальну ситуацію. З цими симптомами важко жити, бо вони розвинулися як захисна реакція, щоб вижити. І коли людина буде їх розуміти, то їй буде простіше ними керувати. Психолог повинен допомогти людині зрозуміти, що вона перебуває тут і зараз, а не в травматичній події, і що ця травма є в минулому, і залишилася позаду, а поруч є добрі люди, які можуть допомогти їй йти дорогою зцілення, щоб відновитися. Ця дорога зцілення може бути довгою, але важливо терпляче робити крок за кроком.
