Психодіагностика
Передісторія психодіагностики пов’язана з тестовими випробуваннями з метою визначення об’єктивних індивідуальних здібностей, знань, умінь і навичок. Перші тести були створені більше 4000 років тому. У середині ІІІ тисячоліття до н.е. у Вавилоні влаштовували іспити випускникам шкіл, у яких готували переписувачів. Професійно підготовлений переписувач мав знати чотири арифметичні дії, ділити майно, уміти вимірювати поля, розподіляти раціони, володіти мистецтвом співу і гри на музичних інструментах. У Китайській імперії у 2200 році до н.е. існувала система перевірки здібностей осіб, які бажали займати урядові посади. Кожні три роки особисто імператор екзаменував чиновників із музики, верхової їзди, стрільби з лука, уміння писати, міркувати та знання ритуалів і церемоній. У Біблії (книга Суддів) воїни Гедеона втомлені після виснажливого походу, перед важкою битвою хотіли пити воду з джерела, бо відчували сильну спрагу. Одні воїни воду пили стаючи навколішки, інші, не втрачаючи гідності пили її долонями. Саме з них Гедеон сформував військовий загін. Давньогрецький філософ Піфагор (500-580 до н.е.) заснував школу, вступити до неї міг той, хто долав випробування. У Спарті успішно функціонувала система виховання воїнів, у Римі – система навчання гладіаторів. На думку Платона, люди народжуються не подібними одне до одного, їх природа і здібності різні, тому в будь-якій справі можна досягнути значних результатів без надмірних зусиль, якщо виконувати роботу відповідно до своїх природних задатків.
Із розвитком суспільства підвищувався інтерес до особистості, її психічного та інтелектуального буття. Тому на межі ХІХ – ХХ ст. постала наукова проблема вивчення людських якостей та індивідуальних відмінностей. Почали запроваджувати такі методи діагностування, як спостереження, опитування, аналіз документів. Швейцарський психіатр і психолог Герман Роршарх запровадив термін «психодіагностика». Психодіагностика – (з грец. «здатність розпізнавати») – галузь психологічної науки, що розробляє теорію, принципи, інструменти оцінювання і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості, змінні соціального оточення, в якому здійснюється життєдіяльність особистості. Однією з цілей психолога є встановлення психологічного діагнозу – оцінювання психологічного стану людини. Психодіагностика важлива у практичній психокорекційній роботі. Методики психодіагностики є інструментами, за допомогою яких психолог вивчає досліджуваного. До них належать різноманітні тести, питальники тощо.
Отже, психодіагностика є важливою складовою психологічної науки, своєрідним містком між теорією і практикою.
