Синдром емоційного вигорання
Синдром емоційного вигорання – це стан емоційного, фізичного та психічного виснаження, викликаний тривалим і надмірним напруженням зі зниженим відчуттям працездатності. М. Буріш звертає увагу на те, що вигорання, це в першу чергу загубленість у лабиринті цінностей і сенсів, втрата життєтворчих смислів. Як правило, емоційне вигорання пов’язано з роботою, коли людина не може реагувати на нові виклики і почувається пригніченою. Проявами цього синдрому є відсутність мотивації та зацікавленості для продовження роботи, зменшення продуктивності праці, з’являється почуття знесилення, безнадійності та образи. Працівник може відчувати себе втомленим та виснаженим уже на початку робочого дня.
Що може призводити до вигорання? В.Франкл відмічав, що коли ми зустрічаємось з травмою (психотравма), тоді ми самі травмуємось. Травма – це травматична подія (небезпека), яка загрожує нашому життю або життю інших людей та наше сприйняття цієї події. Травму породжує безпорадність. Деякі фахівці, які працюють з травмованими людьми можуть відчувати травму, тут йдеться про вторинну травматизацію. Часто так трапляється, що спеціалісти «допомагаючих» професій (рятівники, психологи, соціальні працівники), які використовують свою особистість як головний робочий інструмент і працюють з постраждалими, переживають сильні емоції. Вони можуть бути переповнені почуттями провини, гніву, відчаю і можуть звинувачувати себе у неспроможності задовольнити потреби тих людей, котрим допомагають. У цих умовах рівень стресу зростає і може виникнути синдром емоційного вигорання. Як можемо дізнатися, що це вигорання? З’являється роздратування, незадоволення собою, тривога, відчуття втоми, порушується сон, зникає апетит, проблеми «приносяться» додому (злість спрямовується на сім’ю). Таким чином, синдром емоційного вигорання загрожує здоров’ю людини, її працездатності та відносинам з іншими.
Тому важлива профілактика емоційного вигорання, а саме: навчитись методів саморегуляції, психологічного дебрифінгу, релаксації, мати хобі, користатись підтримкою колег, звертатись за допомогою до керівництва та психолога, пам'ятати про професійну гігієну.
